//Агропродовольчий ланцюг постачання: розвиток і взаємодія зі споживацькими й суспільними запитами

Агропродовольчий ланцюг постачання: розвиток і взаємодія зі споживацькими й суспільними запитами

Станом на сьогодні агропродовольчий ланцюг постачання стоїть, напевно, перед безпрецедентними запитами й викликами і швидко розвивається у відповідь. Завдання – прогодувати населення у 7,2 мільярди людей, яке очікує зростання до 11,2 мільярдів до 2100 року. Більше того, сучасна агропромисловість має запропонувати дедалі складніший набір різноманітних продуктів – різноманітних у традиційному розумінні розміру, типу, кольору й т.д., а також у вимірах, які майже не розглядалися донедавна. Вони охоплюють профіль домішок у процесі виробництва (наприклад, використання чи невикористання генної інженерії (ГІ)), місце виробництва, екологічні наслідки виробництва, поводження з птахами й тваринами, задіяними у виробництві, й «справедливість» маркетингових домовленостей до фермерів і найманих працівників. Виміри, які охоплюють відповідні характеристики продукту харчування і його «якості», є значно ширшими сьогодні, ніж кілька десятиліть тому.

Стрімкий рух з підвищеною концентрацією є більшою вертикальною координацією на всіх рівнях ланцюга постачання. Така координація нерозривно пов’язана із запитами ринку щодо продуктів, які мають все складніший і багатовимірніший характер. Контрактне виробництво переважає у таких ключових секторах сучасного сільського господарства, як плодоовочеве виробництво, виробництво горіхів і тваринництво, й набирає більших обертів у країнах, що розвиваються, обмежених здебільшого наявністю інституцій для регулювання цих контрактів і контролю за їхнім дотриманням.

Важлива тенденція у США, Європі та інших розвинених країнах є орієнтація продовольчого споживання на почуття власної ідентичності й моральності. В умовах, коли споживання продовольчих товарів становить радше малу частку бюджету, споживачі частіше надають перевагу продуктам, які  відповідають їхній ідентичності й моральності, наприклад, підтримка тих, хто цього потребує, турбота про тварин чи довкілля або ж відповідно до обраного ними здорового способу життя. Такі мотивації людей безперечно не є новими, але сьогодні вони мають винятковий характер через збільшення рівня добробуту. У 2014 році лише 6,6 % споживчих витрат США (17,2% у 27 країн-членів ЄС) були спрямовані на харчування.

Оскільки виміри харчових і сільськогосподарських виробничих практик трансформувалися для задоволення різноманітних споживацьких потреб щодо якості продукту і його відповідності з їхнім почуттям ідентичності й моральності, дослідники намагалися визначити готовність споживачів платити за ці нові якості.

Ключові приклади з США і Європи охоплюють продукти, що:

  • Обмежують використання хімікатів (наприклад, органічні);
  • Вдосконалюють умови утримання тварин;
  • Застосовують практики гуманного поводження з тваринами;
  • Обмежують використання антибіотиків у тваринництві;
  • Використовують механізми справедливої торгівлі при постачанні товарів;
  • Зменшують обсяги вуглецевого сліду;
  • Ідентифікують країну або певний регіон виробництва (захищене позначення походження й захищене географічне зазначення від ЄС).

Споживачі також продемонстрували високий рівень усвідомлення та зацікавлення впливами харчування та дієти на здоров’я, більший попит на безпечну та різноманітну їжу (наприклад, натуральні, органічні продукти та продукти без ГМО), яку вони сприймають (доцільно чи ні), як корисніші, ніж загальновживані альтернативи.

Попит на розширений комплекс якостей продукту з’являється також і в країнах, що розвивається. Збільшення рівня доходів у цих країнах спричинили зміни в раціоні харчування, що, в  свою чергу, позначається на дедалі більшому глобальному попиті на продовольство. Зокрема в Китаї та Індії споживачі відійшли від традиційних основних видів продукції й рухаються у бік продукції тваринництва. У Китаї, наприклад, споживання м’яса збільшилося на 300 % у період з 1980 до 2010 року, у той час як споживання рису зросло лише на 2%.

Сьогодні у літературі, що спеціалізується на кількісному визначенні готовності споживачів платити за розширені якості продукту зазначають, що китайські споживачі здебільшого фокусуються на безпечності їжі та країні походження та на рівні з Індією демонструють більшу готовність платити за безпечність їжі порівняно з мотивацією перейматися добробутом тварин та захистом довкілля.

Найменш популярним фактором, що користується довірою на стадії виробництва, є зменшення врожайності і зменшення обсягу виробленої продукції з земельної одиниці. Таким чином, рішення впроваджувати менш ефективні сільськогосподарські системи, зумовлені попитом, політикою чи третіми сторонами,  впливають на вартість продукції і нашу колективну спроможність виробляти харчову продукцію і задовольняти світовий попит на продовольство в майбутньому. Знижена врожайність і продуктивність також дає підстави піддати сумнівам твердження про екологічні переваги альтернативних виробничих систем у порівнянні з традиційним сільським господарством. Значною мірою ця дискусія зосереджена на питаннях впливів на навколишнє середовище інтенсивного/ екстенсивного розширення сільськогосподарського виробництва з метою задоволення світових продовольчих потреб. Враховуючи той факт, що основною причиною антропогенних викидів парникових газів є перетворення ділянок на сільськогосподарські угіддя, стратегічна інтенсифікація сільського господарства для підвищення врожайності зменшує викиди парникових газів і використання азотного удобрення порівняно з альтернативою залучення більшої кількості земель для збільшення виробництва продуктів харчування.

Найбільшу кількість випадків зменшення врожайності спостерігають саме для органічного виробництва, споживацька довіра до якого має найдовшу історію і найширше застосування. Останні мета-дослідження фіксують середню різницю врожайності між органічною і традиційною системами у 20-25% серед різних видів зернових культур і різних країн.

Наслідки для ефективності і сталості продовольчої системи

Хоча існує певна варіація між впливом на врожайність застосування ГІ для різних зернових культур і країн, загалом ГІ має важливе  значення як статистично, так і економічно. Генетично модифіковані зернові культури підвищили врожайність у середньому на 22%, знизили використання хімікатів на 37%, а також збільшили прибуток фермерів на 68%.

США є однією з країн, що найбільш активно впроваджує технології ГІ (у 2010 році ― 58% від загальної площі усіх сільськогосподарських культур). Зважаючи на те, що США та інші розвинені країни історично мали доступ до засобів контролю і боротьби з бур’янами й шкідливими комахами, переваги, пов'язані з впровадженням ГІ в цих регіонах, значною мірою зумовлені не зростанням врожайності, а, скоріше, можливістю уникати використання пестицидів та гербіцидів, таких як гліфосат, замість менш ефективних альтернатив. Впливи на врожайність є суттєвішими в країнах, що розвиваються, та мають обмежений доступ до ресурсів і сучасних технологій.

Обмеження на використання технологій і допустимих витрат на тваринництво також знижує ефективність конверсії корму, що в свою чергу вимагає більшої кількості кормів на одиницю продукції тваринництва. Така втрата ефективності виробництва засвідчена у використанням антибіотиків для сприяння росту та профілактики захворювань.

На тлі цього динамічного епосу навколо шаблонів продовольчого споживання у розвинених країнах, легко втратити з поля зору той факт, що проблема адекватного забезпечення продуктами харчування дедалі більшого населення не є вирішеною. В деяких найменш розвинених країнах домогосподарства виділяють в середньому близько 50% загального бюджету на їжу. До того ж, Продовольча та сільськогосподарська організація ООН прогнозує зростання світового продовольчого попиту на 70% з 2005 до 2050 року.

Наслідки для задоволення світових продовольчих потреб, що зростають

Окрім зростання чисельності населення, зміна харчового раціону в країнах, що розвиваються, та країнах з середнім рівнем доходу (варто також наголосити на збільшенні споживання білка, як засвідчує нещодавній досвід Індії та Китаю), посилює тиск на сільське господарство в усьому світі задля виготовлення достатніх запасів продовольства. Це збільшення попиту на білок спричинило значне зростання поголів'я великої рогатої худоби, свиней, курей і овець у всьому світі за останні 50 років. Проте, як відомо, тварини перетворюють рослинний матеріал на продукти харчування неефективно – в середньому близько на 10%.

Незважаючи на деякі специфічні оцінки зростання попиту, більшість дослідників погоджуються, що підвищена продуктивність сільського господарства є ключем до глобальної продовольчої безпеки та майбутнього. Однак, зріст врожайності зернових культур сповільнився протягом останніх двох десятиліть. У свою чергу глобальний ріст врожаю ключових зернових та олійних культур, кукурудзи, рису, пшениці та сої досить суттєво сповільнився з 1990 до 2007 року в порівнянні з попередніми 30 роками.

Наслідки для організації ланцюга постачання зараз і перспективи на майбутнє

Сучасні ринки сільськогосподарської продукції є за своєю суттю ринками диференційованих продуктів завдяки їхній еволюції від товарних бірж, що продавали в основному однорідні товари на біржах реальних товарів, до ринків, де враховуються багаточисленні, деталізовані характеристики товарів і екологічна складова.

Органічне сільське господарство є ключовим прикладом. Споживчий попит на органічну продукцію продовжує зростати швидшими темпами, ніж загальний продовольчий попит, а продаж органічних продуктів складає близько 4% загального продажу продовольства в США. Багато продавців у роздрібній торгівлі розширили свій асортимент, додавши до нього органічні продукти, багато продавців мають також власні бренди й лінії органічної продукції. Три четверті американських продуктових магазинів торгують органічними продуктами, а за оцінками Асоціації з органічної торгівлі, 93% продажів органічно продукції відбуваються через звичайні супермаркети та супермаркети здорової їжі. У 1991 році обсяг таких продажів складав лише 7%.

Окрім цього, великі виробники продуктів харчування, такі як General Mills, Kellogg’s і  Coca-Cola, активно перейшли на органічне виробництво за допомогою створення органічних брендів Honest Tea, LaraBar і Kashi. Здається очевидним, що ключова мотивація тих, хто підтримує сільськогосподарські продукти, які користуються високим рівнем довіри (а саме сподівання, що їхнє впровадження стимулюватиме можливості для дрібних виробників і маркетологів), приречена на розчарування.

Справді консолідація продовольчого ланцюга триває. У США середній приріст за коефіцієнтом ринкової концентрації становить 13%, а за індексом Херфіндаля-Хіршмана – 30% у період з 1997 до 2007 року для  виробництва харчових продуктів.

Концентрація у виробництві продуктів харчування в країнах-членах Європи в цілому навіть вища, ніж у США, але нижча, коли всі країни ЄС розглядаються ширше. Безперечно, найбільшою структурною зміною в агропродовольчому ланцюжку в світі за останні десятиліття стало швидке розширення супермаркетів і концентрація роздрібної торгівлі. Революція супермаркетів відбулася хвилями, спочатку в США, потім у Західній Європі, а потім поширилася по всьому світу, охоплюючи Центральну і Східну Європу.

Однак, частковою причиною серйозних занепокоєнь щодо виробників їжі та роздрібних торговців (оскільки продавці залишаються усюди, зокрема  у Європі) є той факт, що на їжу припадає висока частка витрат відносно США та значно менша кількість програм продовольчої допомоги для бідного населення. До того ж, зростання цін на сировину та їжу з у період з 2005 до 2011 року стали причини появи занепокоєнь, що принаймні частково це може бути пов'язано з ринковою потужністю виробників і роздрібних продавців.

Більша концентрація покупців, збільшення вертикальної координації та вертикальні обмеження, а також поява спеціальних механізмів постачання, незалежно від того, були вони кодифіковані офіційними контрактами чи ні, зумовлює занепокоєння купівельною спроможністю великих виробників продуктів харчування та роздрібної торгівлі як в США, так і в ЄС. Найпоширенішим наріканням американських фермерів є відсутність можливостей продажу, коли виробники часто мають лише одного або максимум кількох охочих придбати їхню продукцію.


Чекаємо на особисту зустріч з Річардом під час X Міжнародної конференції «Ефективне управління агрокомпаніями» (LFM), яка відбудеться 18 вересня 2019 року. Детальніша інформація про умови участі за телефонами: 068 802 79 74 / 044 298 00  91 та/або електронною поштою lfm@ucab.ua

Від | 2019-07-22T16:33:42+03:00 Липень 22nd, 2019|Головне|0 Comments

About the Author:

Залиште коментар